Розкрито поняття та обгрунтовано необхідність корпоративного управління комунальною власністю, наведено генеральну схему його організації. Визначено принципи для формування корпоративного управління комунальною власністю.

Здійснено науково-методичне обгрунтування напрямків удосконалення управління трансформаційними процесами регіонального комплексу соціально-комунальних послуг. Розглянуто суть категорії та надано визначення понять "трансформація", "соціально-комунальні послуги", "регіональний комплекс соціально-комунальних послуг". Проведено економічний аналіз стану та тенденцій трансформації комплексу даних послуг на прикладі Тернопільщини. Обгрунтовано напрямки удосконалення управління цими процесами. Сформульовано пропозиції щодо вдосконалення механізмів делегування методів державного (муніципального) регулювання діяльності підприємств сфери виробництва комунальних послуг. Розроблено рекомендації стосовно системи організаційно-економічних заходів з регулювання розвитку соціально-комунальних послуг у регіоні. Наведено пропозиції щодо вдосконалення методології моніторингу їх виробництва та споживання.

Розглянуто предмет, методологію, завдання управління інформаційними зв'язками, потреби зацікавлених осіб у зовнішніх та внутрішніх інформаційних зв'язках, опис поширюваної інформації. Проаналізовано методи та засоби збору, відновлення, поширення та зберігання інформації, вимоги до комунікації, технології передачі інформації, доступ до інформації (документів) та їх використання. Охарактеризовано аспекти організації технічного забезпечення інформаційних зв'язків, колективної роботи з документами, план управління комунікаціями.

Індекс рубрикатора НБУВ: П682-273.1 + П682-273.90

Рубрики:

Курівництво

Шифр НБУВ: Ж23570 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Обгрунтовано сутність тіньової економіки як об'єктивне явище соціально-економічних відносин та її вплив на безпеку національного господарства через інструменти ціноутворення, фіскальних обмежень, податкового контролю, банківського та страхового регулювання. Доведено необхідність використання непрямого методу оцінювання рівня тінізації економіки поряд з методами прямого контролю зростання тіньових економічних відносин, оскільки такий підхід дозволить раціонально підійти до визначення обсягів і рівня тіньової діяльності. У результаті дослідження виділено різновиди непрямого оцінювання тінізації економіки (методи документального, бухгалтерського та економічного аналізу), їх особливості, переваги і недоліки, результати практичного використання. Розкрито підходи та характеристики-індикатори економічного аналізу, що дозволяють ідентифікувати причини відхилень від нормальної економічної діяльності суб'єктів господарських відносин. Наведено приклади непрямого способу оцінювання розміру тіньової економіки, що стосуються аналізу попиту на гроші та зіставлення темпів зростання грошової маси із обсягом векселів на пред'явника з ВВП.

Обгрунтовано наслідки розвитку процесів тінізації, взаємовплив і взаємозв'язки тінізації економіки й економічної безпеки держави, загрози недостатньої врегульованості тіньових дій. Визначено масштаби тіньових о перацій, їх вплив у соціально-економічному та суспільному житті як реальну загрозу безпеці держави. Доведено, що сьогодні компенсаторні й регулятивні механізми ще не дієві та не повністю сформовані, спостерігається глибока вертикальна й горизонтальна проникність тінізації, формується так звана "критична маса" тінізації економічних відносин.

Підтверджено думку вчених-економістів, що поняття тіньової економіки все більше стосується соціально нейтральних або соціально позитивних неоподатковуваних джерел доходів громадян і суб'єктів господарських відносин. Доведено, що загальні тенденції неофіційної діяльності в Україні безпосередньо повіязані з тінізaцією ринку праці як первинної ланки тіньового сектора економіки. Так, висвітлено передумови формування високого рівня тінізaції оплати праці у вітчизняній економіці. Висвітлено результати соціологічних досліджень щодо рівня добробуту та тінізації джерел доходів населення, які було порівняно з офіційними даними державних органів. Також для порівняння даних офіційних і соціологічних досліджень наведено дані стосовно неформального ринку зайнятості в окремих країнах. Це дозволило сформувати думку, що тіньовий сегмент ринку праці значним чином формується за рахунок низькокваліфікованих і, відповідно, низькооплaчувaних робочих місць. Доведено, що будь-які махінації на ринку праці, що є передумовою масштабної тінізaції економіки, неможливі без створення потужного фінансового базису. Для підтвердження такої думки висвітлено динаміку кількості злочинів, виявлених у фінансово-кредитній системі Укрaїни протягом 1998 і 2010 рр. Проведено розрахунок тіньових зарплат у розрізі секторів економіки на початок 2013 р. Так, результати засвідчили, що в таких галузях, як будівництво, сільське господарство і торгівля рівень неофіційних зарплат ("у конверті") перевищує 30 %.

Висвітлено проблеми формування та реалізації регіональної структурної політики. Обгрунтовано сутнісні імперативи такої політики, визначено її інституційний базис, проаналізовано структурні дисбаланси в економіці регіонів України. Сформульовано концептуальні підходи до формування механізмів регіональної структурної політики. Проведено оцінювання чинних механізмів реалізації зазначеної політики й обгрунтовано шляхи їх модернізації.

Обгрунтовано пріоритети державної політики детінізації національного господарства України в системі базових характеристик економічної безпеки держави на сучасному етапі розвитку. Зроблено висновок про перспективність ув'язки політики детінізації та формування дієздатної системи економічної безпеки України, що дозволяє досягти синергічного ефекту, зорієнтованого і на протидію тінізації економічних відносин, і на комплексне зміцнення ключових параметрів економічної безпеки держави, у тому числі через детінізацію її економіки. Стратегічні пріоритети визначені за напрямами: самодостатність економічного розвитку та забезпеченість політики детінізації (формування середовища сприйняття тіньової економіки, ресурсного забезпечення та інформаційно-аналітичної системи детінізації, впровадження ефективних зарубіжних технологій, підвищення ефективності в регуляторній сфері); стійкість економічної системи та висока спроможність політики детінізації (легалізація національного господарства в галузево-секторальному та просторово-структурному аспектах, за структурними елементами безпеки держави, у фінансовій системі та на внутрішньому ринку); здатність економіки до розвитку та реалізації потенціалу політики детінізації (формування інфраструктури, впровадження "запобіжників" контролю, інтелектуально-кадрового та інвестиційно-інноваційного забезпечення детінізації економіки).

Розроблено теоретико-методологічні засади, обґрунтовано пріоритети та механізми системної детінізації економіки України. Узагальнено концептуальні положення тінізації економіки та державної політики детінізації економічних відносин. Ідентифіковано системні характеристики та базові моделі взаємозв'язків тінізації та економічного зростання. Встановлено вплив тінізації економіки на посилення загроз економічній безпеці держави. Обґрунтовано методологію дослідження тінізації економіки, узагальнено світовий досвід формування ефективної системи детінізації національного господарства. Здійснено аналіз обсягів і галузевих секторальних особливостей тінізації національного господарства України. Ідентифіковано регіональні характеристики, а також чинники та функціональні особливості тіньової економічної діяльності в Україні. Надано характеристику державної політики детінізації економіки в Україні. Обґрунтовано стратегічні пріоритети системної детінізації національного господарства. Вдосконалено інституціональне забезпечення детінізації економічних відносин. Розроблено положення концепції державної політики системної детінізації національного господарства. Сформовано механізми детінізації підприємництва у галузевому секторальному аспекті. Розроблено інституційний механізм, визначено чинники детінізації ринку праці. Запропоновано антикорупційний механізм і засоби детінізації відносин у соціальній сфері та системі державних послуг.

Розглянуто сучасні тенденції розвитку та реформування публічного управління. Здійснено аналіз інституціоналізації механізмів публічного управління у контексті вирішення назрілих завдань у різних сферах суспільної життєдіяльності. Розглянуто теоретичні та прикладні аспекти публічного управління розвитком регіонів і територіальних громад. Розкрито механізми менеджменту в умовах динамічних трансформацій середовища сучасних організацій. Проаналізовано сучасні технології управління людськими ресурсами на макро-, мезо- та мікрорівнях і визначено підходи до їх удосконалення.